«Я розповім вам казку...»

 

/до 100-річчя від дня народження Василя Сухомлинського/ 

Бібліографічна пам’ятка для дітей молодшого шкільного віку

 

 

 

Юний друже!

Можливо, ти вже знайомий із казками, оповіданнями, притчами Василя Сухомлинського. Та в будь-якому разі тобі, напевне, цікаво дізнатися більше про автора цих чудових творів: якою людиною він був, як жив, чому його ім’я називають серед імен найславетніших українців.

Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в селі Василівка на Херсонщині (нині Кіровоградська область). Батько його, Олександр Омелянович, був і орачем, і столяром, і теслярем, майстрував колеса і музичні інструменти. Мати, Оксана Овдіївна, працювала в колгоспі, займалася домашнім господарством, а довгими зимовими вечорами сиділа над своїм шитвом і розповідала дітям казки. У сім’ї, крім Василя, було ще троє дітей – Іван, Сергій і Меланія. Усі вони стали вчителями. Та одному з них випало стати Учителем з великої літери. Учителем, мудре слово якого і сьогодні навчає людей не тільки в Україні, а й в усьому світі.

 

Змалку у дітей виховували любов до книги. Батько змайстрував хлопцеві красиву скриньку, де він зберігав свої найкращі книжки. Ріс хлопчик жвавим і допитливим. Дуже любив малювати. У навчанні був старанним і здібним, мав чудову пам’ять. До школи приходив задовго до початку уроків і займався з учнями, яким важко давалася математика. Це був, мабуть, початок його учительського шляху.

 

Сімнадцятирічний юнак Василь Сухомлинський  вчителем переступив поріг школи і залишився в ній до кінця свого життя. Але Друга світова війна перервала улюблену працю. Після важкого поранення Василя Олександровича демобілізували і він повернувся до школи. Опинився в далекій Удмуртії, де працював директором школи в селищі Ува.

 

Після 1944 року, як тільки звільнили Україну від фашистів, він повертається на Кіровоградщину. З 1948 року і до кінця життя працює директором відомої, завдяки власному імені, на весь світ Павлиської школи. Там, у приміщенні школи, й жила сім’я Сухомлинських: його дружина – вчителька Ганна Іванівна і діти – Сергійко та Оля.

 

І за ці роки він підняв сільську школу до рівня найкращих у країні. Сухомлинський навчив розуму, виховав та випустив у життя кілька поколінь школярів. Любов до дітей – ось що насправді було головним у його житті. І свою найважливішу книгу він так і назвав: «Серце віддаю дітям». Крім того, Василь Олександрович написав майже півсотні наукових праць та понад 600 статей з педагогіки – науки про навчання.

 

Помер В. О. Сухомлинський 2 вересня 1970 року. Похований він недалеко від школи, де працював. Учитель за покликанням душі, він вчив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, братовими й друговими, дідусевими й бабусиними. Для цього Учитель сам писав казки й розповідав дітям. Він написав більше 1500 казок, оповідань, притч, замальовок з життя дітей.

Сухомлинський В. О. Бути людиною : оповідання, казки / В. Сухомлинський. – Харків : Белкар-книга, 2014. – 64 с.: іл. – (Веселка).

 

Твори Василя Сухомлинського виховують найголовніше – людяність. Вони вчать відрізняти гарні вчинки від недобрих, бути чемними, поважати старших, захищати менших. «Ви живете серед людей. Кожен ваш вчинок, кожне ваше бажання позначаються на людях... Робіть так, щоб людям, які вас оточують, було добре», – писав Учитель. Саме про це йде мова в одному із творів збірки «Щоб ти став кращим». Дідусь з онуком зайшли переночувати до хатинки для подорожніх. На столі вони побачили свіжу хлібину, глечик з медом, кілька сухих рибин. На вікні – відро з водою.

Хлопчик запитав дідуся:

– Хто це все залишив?

– Добрий чоловік, – відповів йому дідусь.

– І для чого ж залишила це все добра людина?

– Для того, щоб ти став кращим, – відповів дідусь.

Кожен із творів книги навчить тебе чогось, дасть пораду, а іноді змусить замислитись: а як би ти вчинив на місці героїв?

Сухомлинський В. О. Вогнегривий коник : казки, притчі, оповідання / В. Сухомлинський ; упоряд. і передм. О. В. Сухомлинської. – К. : Знання, 2017. – 256 с.: іл.

 

Багато казок Василь Сухомлинський присвятив матері. Письменник звеличує її безкорисливу любов, готовність до самопожертви заради дітей, здатність прощати, оберігати, захищати. Ця думка втілилася у казці «Материнське щастя».

 

Літнього дня мама-гуска вивела своїх гусенят пастися. Вони забули про матір і розбрелися величезним зеленим лугом. Справді, коли життя щасливе, коли на душі мир і спокій, про матір часто забувають. «Коли це налетіла чорна хмара, на землю впали краплі дощу. А потім посипались чималі, як горобині яєчка, градинки. Гусенята прибігли до мами, вона підняла крила й накрила ними дітей. Під крильми було тепло і затишно...» Нарешті все втихло. Гусенятам хотілося швидше на зелений луг, але мати не піднімала крил. Малята вимогливо запищали: «Випускай нас, мамо!». І тільки одне, найменшеньке, слабке і кволе гусенятко підійшло до матері й спитало, чому в неї поранені крила. Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: «Все гаразд, синку». Жовтенькі гусенятка розбіглися по траві, і мати була щаслива.

Прості та зрозумілі казки чи оповідання Василя Сухомлинського. Але не намагайтеся прочитати всю книгу одразу. Її треба читати повільно, щоб зрозуміти, що саме хотів сказати автор у кожному творі.

Сухомлинський В. Всі добрі люди – одна сім’я : зб. творів / В. Сухомлинський ; мал. О. Макієвої. – Харків : Школа, 2012. – 160 с. – (Дитячий бестселер).

До збірки увійшли казки, де дійовими особами є люди («Дідусева таємниця», «Сидить Юрко на санчатах», «Про що

думала Марійка»). На її сторінках можна зустрітися також з олюдненими тваринами, рослинами і навіть природними явищами («Бджолина музика», «Як пробудився пролісок», «Весняний дощ»). Особливо вражає казка «Що найтяжче журавлям». Вона виховує любов до рідної землі, до Батьківщини. Не дорога важка журавлям, а найтяжче жити у чужій землі, навіть там, де ніколи нема зими і вічно цвітуть квіти.

 

Ми повинні любити нашу Батьківщину. Хто забув про колиску, в якій лежав його дідусь, рідне село, рідну хату, матір та батька, той не може бути справжнім патріотом.

Сухомлинський В. Гаряча квітка : оповідання та казки / В. Сухомлинський ; упоряд. Г. Сухомлинська ; мал. В. Євдокименко. – К. : Веселка, 1978. – 103 с.: іл.

У цій книзі зібрано коротенькі оповідання та казки, які складав Василь Сухомлинський для своїх учнів. Кожне маленьке оповідання – яскравий образок з життя природи : як все співає в лісі, як розцвітають чудові квітки з золотими пелюстками, як дзвенять сніжинки, як працьовиті пташки з волосинок звивають собі гніздечка і як цікаве макове зернятко впало на землю і що з того вийшло... («Одне-однісіньке в світі макове зернятко»). «Зупинись і поглянь, – ніби каже автор читачеві, – який гарний світ навколо тебе, яка незрівнянна краса тебе оточує!».

Далі йдуть розповіді про різних тваринок: «Їжачок», «Равлик», «Лисиця й Миша», «Курчатко», «Два метелики». Все це добре знайомі, близькі й милі дітям істоти. І про кожну з них розказано щось нове, досі непомічене й незнане, таке, що заохочує вивчати життя птахів і тварин, життя природи та гаряче любити її.

Сухомлинський В. Казки Школи під Голубим Небом : казки, притчі, оповідання / В. Сухомлинський ; упоряд. О. В. Сухомлинська ; худож. М. В. Перевальська. – К. : Освіта, 1991. – 191 с.: іл.

Учитель не лише сам писав казки і розповідав їх дітям, часто серед природи, у зеленому класі, який він називав Школою під Голубим Небом або Школою Радості, а й учив дітей самих складати казки, пробуджував у них думку і слово. Ви ніби доторкнетеся до думки і слова Василя Олександровича, до його веселкового казкового світу, який він так хотів перенести у ваші душі і серця.

Читаючи його казки, ви ніби чуєте шум дерев, вдихаєте повітря, переповнене ароматом трав та квітів... Казка «Хлопчик і Дзвіночок Конвалії» розповідає про красу цієї скромної квітки. Вона була схожа на ранкове небо, й на блакитну воду ставка, і ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик хотів зірвати її, але зрозумів, що квітка повинна рости і радувати людей своїм цвітом.

Книга вчить бачити і розуміти прекрасне. Адже від розуміння краси навколишнього світу починається все найкраще, що є в людині.

Сухомлинський В. О. Квітка сонця : притчі, казки, оповідання / В. О. Сухомлинський. – Харків : Школа, 2009. – 240 с.

У багатьох казках Василя Сухомлинського

йде мова про сенс життя людини, про вчинки та відношення до навколишнього світу. У казці «Який слід повинна залишити людина на землі» розповідається про хлопчика, який залишив слід своєї маленької ніжки на ще не затверділому цементі. Колишній хлопчик, ставши дорослим, часто переїжджав з місця на місце, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив’язався – ні руками, ні душею. Не посадив він дерева, не виростив сина, не виплекав поля, не склав пісні... «Не так треба було жити!» – з гіркотою думав старий чоловік. Тільки й лишився на сходинці будинку закам’янілий відбиток його маленької ніжки.

«Людина, – стверджував великий педагог, – народжується для того, щоб лишити по собі слід вічний».

Повчальні та цікаві також казки «Відломлена гілка», «Кожна людина повинна», «Навіщо кажуть «спасибі?» та інші.

 

Сухомлинський В. О. Куди поспішали мурашки : казки / В. Сухомлинський ; худож. Г. Г. Сокириська. – К. : Веселка, 1981. – 20 с.: іл.

До збірки увійшли казки про любов до природи, про тварин та рослин, явища природи. Письменник хоче залучити читачів до розмови про красиве навколо нас. У казці «Камінь» розповідається про криницю, яка жила у лузі і давала людям воду. Одного разу прийшов хлопчик, який любив пустувати. Він кинув у криницю камінь. Камінь упав на дно кринички і закрив джерело. Засохла трава, дуб, на дубі перестав мостити гніздо соловейко. Сумно стало в лісі. Минуло багато років. Хлопчик став дідусем.

Одного разу він прийшов на те місце, де була студена криниця. Але там нічого не було. Довкола – лише пісок.

Прочитавши цю книжку, ви зрозумієте, що до природи треба ставитись, як до живої істоти. І тоді нас оточуватимуть чудові ліси, буде чути прекрасний спів птахів, можна буде пити чисту джерельну воду. Нам буде добре під ясним блакитним небом, а слово «пустеля» будемо зустрічати лише в словнику.

Сухомлинський В. Пшеничний колосок : оповідання та казки / В. Сухомлинський ; упоряд. Г. Сухомлинська ; худож. О. Кошель. – К. : Веселка, 1985. – 32 с.: іл.

Із казок, які складають збірку, можна дізнатися про пихатого Півня, який вихвалявся своїм барвистим пір’ям («Пихатий півень»), про Бджілку, яка дружила з Фіалкою («Фіалка і бджілка»), про голосистого Шпака («Шпак прилетів»), про веселу Жабку («Жаба, що співала по-журавлиному»), про кота-рибалку («Як кіт рибу ловив»), та про багатьох інших цікавих і кумедних звірят, птахів та комах.

Василь Сухомлинський – видатний педагог, мудрий учитель, чудова людина. У його палкому серці жила велика доброта і любов до всього світу. Він не лише навчав дітей, а й прищеплював кожному з них найкращі людські якості, виховував доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.

Список книг, рекомендованих для читання:

 

Бути людиною : оповідання, казки / В. Сухомлинський. – Харків : Белкар-книга, 2014. – 64 с. – (Веселка).

 

Вогнегривий коник : казки, притчі, оповідання / В. Сухомлинський ; упоряд. і передм. О. В. Сухомлинської ; худож. оформ. Є. В. Запорожець. – К. : Вікар, 2007. – 200 с.: іл. – (Скарби української літератури).

 

Всі добрі люди – одна сім’я : зб. творів / В. Сухомлинський ; іл. О. Макієвої ; пер. Д. Чередниченка . – Харків : Школа, 2012. – 157 с.: іл. – (Дитячий бестселер).

 

Гаряча квітка : оповідання та казки / В. Сухомлинський ; упоряд. Г. Сухомлинська ; мал. Є. Євдокименка. – К. : Веселка, 1978. – 103 с.: іл.

 

Казки школи під голубим небом : казки, притчі, оповідання / В. Сухомлинський ; упоряд. О. В. Сухомлинська ; худож. М. В. Перевальська. – К. : Освіта, 1991. – 191 с.: іл.

 

Квітка сонця : притчі, казки, оповідання / В. Сухомлинський ; іл. Є. Житник – Харків : Школа, 2009. – 240 с.: іл.

 

Куди поспішали мурашки : казки / В. Сухомлинський ; худож. Г. Сокоринська . – К. : Веселка, 1981. – 20 с.: іл.

 

Найгарніша мама ; Дуб і сокира ; Лисячий хвіст ; Зозулина журба ; Павук і мереживо ; Одинець муравлик ; Флейта і вітер ; Два метелики ; Весняний вітер / В. Сухомлинський // Українські літературні казки. – К., 2006. – С. 25-31.

 

Пшеничний колосок : оповідання та казки / В. Сухомлинський ; упоряд. Г. Сухомлинська, О. Кошель. – К. : Веселка, 1985. – 31 с.: іл.

Склала: провідний бібліограф Мартинюк З. Б

3.05.2018